Поиск
Доска объявлений Концертного хора С-Пб

Доска объявлений Концертного хора С-Пб

Подписчики: 42 подписчиков
ID: 12547981

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club12547981

Описание

Свежие новости. Экономим время и нервы.

Free hugs у Фастові!. «Free Hugs» були придумані людиною на ім`я Juan Mann в Сіднеї після його повернення додому з Лондона. Він був в убитому стані, з купою проблем, його ніхто не зустрічав. Він дивився на інших людей, їх зустрічали друзі і родичі, вони завжди обіймали один одного, і він хотів бути на їх місці. Тому він дістав картон і маркер і виготовив знак. Він знайшов насичене пішоходами перехрестя і став тримати цей знак над головою. З двох боків знаку було написано Free Hugs, що можна перекласти як Обійми - безкоштовно. Протягом 15 хвилин він стояв з цим знаком, і люди просто втуплювалися на нього. Перша людина, яка підійшла, доторкнулася до його плеча і розповіла про те, що сьогодні вранці помер її собака, і що сьогодні один день з дня смерті дочки в автокатастрофі, і що тепер вона залишилася одна на землі, і все, що їй зараз потрібно, щоб хто-небудь її обійняв. Тоді він сів на коліно і обійняв її, а коли вони розняли обійми, на її обличчі була посмішка :). Після цього він став обіймати всіх, кому потрібні були обійми, але влада Сіднея була проти, оскільки у нього не було страховки публічної відповідальності (вартістю 25 млн. доларів). Влада заборонила йому обіймати всіх підряд без страховки, і він подав петицію на право дозволити йому це робити. Під цією петицією підписалося 10 000 чоловік, і він отримав таке право. Після цього він виклав відео на Youtube, його проглянули дуже-дуже багато народу, і понеслося... Десятки людей стали виходити на вулиці з плакатами, на яких було написано про безкоштовні обійми.
Цей рух поширився по всьому світу, у багатьох містах різних країн світу до нього долучилося чимало людей.
То чим фастівчани гірші від решти світу? ;)
Якщо ви бажаєте прийняти участь в акції Free hugs у нашому місті, долучайтесь до нашої групи! :)))

Free hugs у Фастові!

ДРУЗІ НАЗАВЖДИ. Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у допомозі. Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.

"ДРУЗІ НАЗАВЖДИ"

Рядом нет,но в мыслях постояно. ...... Знали б це хлопці!
* коли вона зла і йде - йди за нею.
* коли вона уважно дивиться на твої губи - поцілуй її.
* коли вона тебе відштовхує - тримай її і не відпускай.
* коли обзиває тебе - цілуй її і говори що любиш.
* Коли вона зла - скажи, що вона дуже мила.
* коли вона тиха - запитай що не так.
* коли вона тебе ігнорує - притягнути її увагу.
* коли вона показує себе з поганої сторони - говори, що вона красива.
* коли бачиш що вона починає плакати - обніми і не залишай одну на цій планеті.
* коли вона кладе свою голову на твоє плече - опустися і поцілунки її.
* коли вона говорить, що подобаєшся їй - насправді вона хоче сказати більше ніж ти зможеш зрозуміти.
* коли вона розкаже тобі секрет - бережи його.
* коли вона дивиться тобі в очі - не відпускай їх поки це не зробить вона.
* коли вона скучає за тобою - їй боляче.
* коли ти «ламаєш» її серце - біль і образа ніколи не проходить.
* коли вона говорить що все скінчилося - вона все ще хоче до тебе ...

Рядом нет,но в мыслях постояно

Біляївська школа №1.... Наше село буде жити до тих пір, поки в ньому є школа. На сьогоднішній день саме вона є осередком не тільки освіти, а й культури, спілкування, виховання жителів села. Досить реальною є перспектива оптимізації навчальних закладів, що не виключає можливості укрупнення малокомплектних шкіл, якою є і наша школа. Вона пам'ятає не одне покоління своїх випускників, пережила не одну історичну подію. Шкільні роки – це досить вагомий відрізок у житті кожної людини. Можливо, історія маленької сільської школи не приверне до себе стільки уваги, як, наприклад, дослідження появи і розвитку маловідомих цивілізацій і народів, як глобальні проблеми суспільства тощо. Але не можна допустити, щоб з роками забулося все, що вершилося в її стінах, адже це - пам'ять тисяч людей.
Незважаючи на нелегкі часи, у 1990-1991 роках у Біляївці на місці старої церкви було побудовано нову десятирічну школу.
Замовник був колгосп Степовий. Фундамент і стіни будував саме він спільно з Зеленодольськ ПМК а подальші всі роботи проводив-Каховське ПМК.А вся тяжкість лежала на плечах голови колгоспа Шепеля В.Д., який зробив дуже багато корисного для розбудови нашого села. Завдяки його зусиллям було побудувано дитячий сад, дороги в селах Біляївка і Українка та багато іншого. Але не тільки бригада будівельників із Старої Каховки, але й учні , і батьки були зацікавлені у будівництві. Тому організовувалися бригади ентузіастів з дітей, дорослих, які виконували посильну допомогу фахівцям. Директором нової школи було призначено Кірчевську Анну Іванівну.

Біляївська школа №1...

Шльоцикі™. Це Група Нашого любимого двору!!
Життя уже не переробиш:
Воно дається тільки раз,
Коли з тобою друзі поруч -
Вони розрадять в тяжкий час.
Твій справжній друг плече підставить,
За руку візьме й поведе.
Крізь всі життєві негаразди
З тобою поруч він пройде.
Дружба - це велика цінність
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Цицерон
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (Колумбійське прислів'я)
У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (Жан де Лабрюйер)
Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Не довіряти другові більш ганебно, ніж бути ним обдуреним. (Ф. де Ларошфуко)
Для кожної людини одним із найтяжчих випробувань є самотність. Недаремно ж людей, засуджених до страти, здавна карали ув'язненням у одиночній камері. Людина — це суспільна істота, і вона потребує товариства. У літературі існує багато прикладів того, як важко людина переживає самотність. Наприклад, граф Монте-Крісто з одноіменного роману О. Дюма або Робінзон Крузо Д. Дефо. Обидва героя були приреченими на невизначений термін бути наодинці із самим собою, і за справжній подарунок небес вважали своїх вірних друзів, яких зрештою зустріли — абата Фаріа та П'ятницю.
Але чи не буде лише спробою втечі від самотності намагання у першій-ліпшій людині знайти друга? Адже потрібно пам'ятати, що справжня дружба випробовується роками спілкування та складними ситуаціями, з яких обидва виходять із гідністю. Тож не варто звірятися людині, яку знаєш не досить довго та стосунки з якою базуються тільки на припущенні, що вона є гідною.
Не так тії вороги,
Як добрії люди
— і обкрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять...
і на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.
(Т. Шевченко)
Отже, потрібно з обачністю ставитися до потенційних друзів, але, знайшовши близьку людину, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. І для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом.
=(

Шльоцикі™