Поиск
близкие друзья

близкие друзья

Подписчики: 21 подписчиков
ID: 131841756

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club131841756

Описание

мы друзья на веки

Закарпатье+Київ=всенародна любов. Я ВАС ЛЮБЛЮ, МОЇ ХОРОШІ І ЗОЛОТІ!!!!!!!!!!
Жив поблизу Хуста один старий чоловік, який замолоду опришкував. Тай одного разу той вівчар-опришок пішов у Хуст по хліб. І треба біді трапитися - його впізнав один корчмар. Схопили тоді вояки старого тай почали мучити, аби сказав звідки він і чи багато в нього цімборів(друзів), бо пани боялися, що опришки планують напад на Хустський Замок. А старий вівчар-опришок їм каже:
Перша Легенда
Якось чортові заманулося вискочити з пекла й по землі погуляти. Набридло йому під землею сидіти, на сонечку захотів погрітися. Розігнався і пробив головою землю якраз посеред гарної квітучої долини. А той чорт був дженджуристий і мав на кінці хвоста таку собі китицю, на кшталт ослячої, і зачепився тою китицею за якийсь корінь чи камінь у ямі, що пробив у землі. Як він не намагався висмикнути свого хвоста, а він ні туди ні сюди. Тільки потягне — земля піднімається, а хвіст не йде. Тоді він напружив всі свої сили, рвонув і відірвав собі хвоста. З болю зарепетував на весь світ: Йой, хвуст, хвуст, хвуст! Луна покотилася по долині хуст-хуст-хуст, річка підхопила цей крик і понесла далі. З того часу цю місцевість, де чорт вискочив з пекла, люди прозвали Хустом.
Друга легенда
Колись дуже давно чорти на своїх плечах переносили гори з одного місця на друге. Навіщо вони це робили, того ніхто не знає, — якусь, видно, шкоду хотіли зробити за своїм чортячим звичаєм. От один чорт узяв на плечі гору, на якій зараз лежать руїни Хустського замку, і хотів перенести її на інше місце. Гора була дуже висока і важка, і чорт, не дійшовши до місця, поклав її на землю, щоб перепочити.
Якраз в цей час ішов повз нього інший чорт, і коли гора зсунулася на землю, то притиснула тому чортові хвіст. Як загорлає чорт від болю: Йой, йой, хвуст! Йой, йой, хвуст! Почули це інші чорти, прибігли на поміч і витягнули хвіст з-під гори. Чорт похукав на свій хвіст та й пішов далі своєю дорогою. А той чорт, що ніс гору, взяв її знову на плечі і заніс на те місце, де вона зараз стоїть.
Отож від того часу цю місцевість і прозвали Хуст, і місто, що ній постало, отримало цю назву.

Закарпатье+Київ=всенародна любов

((((((((((((((((((((((((Я,ти,він,вона-друзі наза. Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у допомозі. Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.
Підсумовуючи, можу сказати, що, справді, дружба не має законів, але, на мою думку, має бути табу. Табу на що? На зраду і на корисливість. Адже, коли з’являється або те, або інше, то дружба перестає існувати, як на мене. А ви зі мною згодні?

((((((((((((((((((((((((Я,ти,він,вона-друзі наза

типовий Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 400 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

типовий Хітар

Я люблю своє життя, бо життя це ВСЕ. .. Це друзі, кохані люди, діти, любов батьків, природа і все що нас оточує.=)). 1. Життя на Землі з'явилось приблизно 3,8 млрд. років тому. Існує кілька гіпотез виникнення земного життя, з яких найбільш розповсюдженою є гіпотеза самозародження. Припускається, що перші організми були побудовані виключно на базі РНК — гіпотеза світу РНК, — без участі ДНК та білків, які розвинулись пізніше, у процесі еволюції.
Єдина відома на сьогодні форма життя базується на полімерах чотиривалентного карбону.
2. Друзі – це ті люди, які все про тебе знають і всеодно люблять!
Друзі не дивляться одне одному в очі, вони дивляться в одному напрямку
Бути другом – це означає підставити плече тому, хто втратив надію і дарувати йому любов.
Я ЛЮБЛЮ ВАС МОЇ ЛЮБІ=*****
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
3. Діти ...вони тільки народжуються, а вже так багато роблять добра своїм появленням на сві, вони приносять щастя і радість своїм батька і рідним, вони дивують усіх хто знає..
4. Житт́я — з точки зору природознавства — це динамічний стан організму, який полягає в неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем. Життя є одним з небагатьох процесів у світі, які зменшують ентропію (нехай лише локально).
Життя без поезії неможливе, так само як поезія без життя.
Пишучи вірші чи прозу,люди залишають у них частинку своєї душі.
Творити можуть усі без винятку,тільки деякі бояться.
Покажіть усім, що ви не боїтесь творити.

Я люблю своє життя, бо життя це ВСЕ. .. Це друзі, кохані люди, діти, любов батьків, природа і все що нас оточує.=))

Free Hugs ^^ Вінниця. «Free Hugs» були придумані людиною на ім`я Хуан Манн в Сіднеї після його повернення додому з Лондона. Він був в убитому стані, з купою проблем, його ніхто не зустрічав. Він дивився на інших людей, їх зустрічали друзі і родичі, вони завжди обіймали один одного, і він хотів бути на їх місці. Тому він дістав картон і маркер і виготовив знак. Він знайшов насичене пішоходами перехрестя і став тримати цей знак над головою. З двох боків знаку було написано Free Hugs, що можна перекласти як Обійми - безкоштовно.
Протягом 15 хвилин він стояв з цим знаком, і люди просто втуплювалися на нього. Перша людина, яка підійшла, доторкнулася до його плеча і розповіла про те, що сьогодні вранці помер її собака, і що сьогодні один день з дня смерті дочки в автокатастрофі, і що тепер вона залишилася одна на землі, і все, що їй зараз потрібно, щоб хто-небудь її обійняв. Тоді він сів на коліно і обійняв її, а коли вони розняли обійми, на її обличчі була посмішка.
Після цього він став обіймати всіх, кому потрібні були обійми, але влада Сіднея була проти, оскільки у нього не було страховки публічної відповідальності (вартістю 25 млн. доларів). Влада заборонила йому обіймати всіх підряд без страховки, і він подав петицію на право дозволити йому це робити. Під цією петицією підписалося 10 000 чоловік, і він отримав таке право.
Після цього він виклав відео на музику австралійської рок-групи «Sick Puppies» на Youtube, його проглянули дуже-дуже багато народу, і понеслося... Десятки людей стали виходити на вулиці з плакатами, на яких було написано про безкоштовні обійми.
Цей рух поширився по всьому світу, у багатьох містах різних країн світу до нього долучилося чимало людей. Зараз у різних куточках планети, в тому числі в Україні регулярно відбуваються чудові акції під назвою «Free Hugs».

Free Hugs ^^ Вінниця