Описание
Козя́тин є адміністративним центром Козятинського району Вінницькій області. Місто розташоване в 75 км від обласного центру, м. Вінниці, в північно-східній частині області у верхів’ях р. Гуйви, в 150 км від м. Києва. Козятин – важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці, через нього проходить автомагістраль Біла Церква – Кременець.
ІСТОРІЯ
Виникненню Козятина передувало будівництво Києво-Балтської (Одеської) залізниці у 70-х рр. XIX ст.7 липня 1874 року робітниче селище Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії. ПРО МІСТО, ДЕ ОБІДАВ ІМПЕРАТОР МИКОЛА ІІ
Режисер “За двома зайцями” і конструктор реактивної ”Катюші” народилися в Козятині
А ще про місто, де проїжджав Адольф Гітлер, написав книгу Василь Земляк.
Містом залізничників називають Козятин, бо в обслуговуванні станції, розташованої на сполученні чотирьох залізничних шляхів, задіяний мало не кожен мешканець міста. Всіх відомих відвідувачів Козятина не порахуєш. Тим паче іменитих пасажирів, що побували на його вокзалі. Колись красень-вокзал, рівного якому не мала жодна станція Російської колійної мережі, а тепер Південно-Західної залізниці, на шедевр архітектури вже мало схожий. А от історія вокзалу, а разом з ним і міста, варта написання книги.
Мало хто знає, що саме про Козятин писав свого часу у “Підполковнику Шиманському” Василь Земляк, письменник світового значення, що мешкав у селі Миколаївка Козятинського району. Бував і в Козятині. Змальоване ним у книзі окуповане німцями місто, Земляк Козятином не називає. Назвавши його Подільським, письменник, можливо, залишив собі місце для творчого домислу. Втім, як переконана бібліограф-краєзнавець центральної бібліотеки та директор музею історії Козятина Лілія Макаревич, впізнати на сторінках книги Козятин легко, а описання місцевості, зокрема, вокзалу, цілком відповідає дійсності.
Писав Василь Земляк, як в ресторані “Імператор”, названому в наші часи на честь його давнього відвідувача Миколи ІІ, окупанти співали пісні. Колись обідня зала вокзалу називалася імператорською, а згодом - депутатською. Писав Земляк і про старий міст через залізничні колії, від якого сьогодні під новозведеним залишилися лишень цегляні опори. Письменник назвав той міст “чортовим”, бо боявся через нього ходити - складені на металеву конструкцію дошки хиталися, загорожа була з такими отворами, що можна було провалитися. Словами героїв автор оповідає, як стояв і дивився через загорожу на пар паровозів. І каже, що ходити в часи окупації мостом мав право не кожен - міст охороняли німці, і треба було мати перепустку, аби пройти.
Герой книги Земляка одного разу навіть став свідком, як через Козятин, по дорозі до вінницької ставки, проїздив Гітлер. Коли саме це сталося, невідомо, бо автор навмисне змінював не лише назви населених пунктів, а й дати.
- Земляк пише, що зустрів броньований потяг Гітлера, коли йшов по коліях між Миколаївкою і Козятином, - розповідає Лілія Макаревич. - У вагоні потягу відкрилася фіранка, з-за якої дивився на нього сам Гітлер. Персонаж від несподіванки впустив цебро у криницю, в якій набирав воду. І воно грюкнуло так, що Гітлер різко завішав фіранку, ніби злякався. Потім Земляк шкодував, що на Гітлера тоді не сталося замаху...
А сьогодні книга Земляка з його автографом зберігається в музеї історії Козятина. Передав її син кінорежисера Віктора Іванова, уродженця Козятина. Імовірно, що режисер і постановник знаменитої комедії “За двома зайцями” і відомої картини “Вавілон-20” (за творами Земляка), збирався зняти фільм за “Підполковником Шиманським”, бо, читаючи твір, робив на полях помітки. А тепер ця книга - експонат музею, бо списана рукою народженого в Козятині кінорежисера.
А ще народився в Козятині конструктор гвардійської установки “Катюша” Андрій Костіков, звинувачений в наклепі, репресований і реабілітований генерал-майор. Раніше вважалося, що він був лишень виконавцем проекту. Але спеціально створеною комісіє
