Поиск
Междуреченск обсуждение

Междуреченск обсуждение

Подписчики: 50 подписчиков
ID: 172942018

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club172942018

ツ☺LiFe In RaInBoW cOlOr☺ツ. Щастя як і метелик. Чим більше
ловиш його, тим більше воно
вискользує. Але якщо ви
перенесете свою увагу на інші
речі, Воно прийде і тихенько
сяде вам на плече..

ツ☺LiFe In RaInBoW cOlOr☺ツ

Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

LECHO .V. PLECHO. Організація LECHO.V.PLECHO пропонує Вам неординарний підхід до організації свят, клубних вечірок ( дитячих / дорослих ),і ділових заходів. З урахуванням індивідуальних переваг до кожного клієнта, ми підберемо оптимальний варіант проведення вашого свята, нехай це будуть календарні або особисті свята, день народження чи корпоративи, бенкети або бізнес - заходи.
Співпраця з LECHO .V. PLECHO дозволить Вам заощадити час, а головне сили і кошти, оскільки ми візьмемо на себе вирішення всіх організаційних питань і завдань, і надамо Вам все, що буде необхідно, щоб ваші спогади залишилися позитивними надовго. Враховуючи побажання клієнта, ми розробимо концепцію заходу, підберемо місце його проведення та надамо відповідний технічний і розважальний супровід!
LECHO .V. PLECHO перетворить Ваш захід на яскраву та незабутню подію!
(https://vk.com/lecho.v.plecho.organization)

LECHO .V. PLECHO

Ми любимо вас молодь а ви нас ?. ПРО ЛЮБОВ...
Кожна людина хоча б раз задавала собі таке питання: “Для чого я це роблю ,а що буде далі?”. Я можу запевнити: все так добре не буде адже будуть і сльози, і важко буде зрозуміти хто ти і що ти для цього означаєш. З однієї сторони ти думаєш що це все, кінець, ти знайшов те, що так довго шукав, але зразу не радій, це може бути початок кінця. Кінець може бути фатальним для людей, які тебе оточують ,для яких ти багато означаєш не як друг, а як близька і дорога людина, яку поважають і пробують оберегти від помилки, яка може змінити все його життя. Ти вже напевно зрозумів про що я. Це слово, з яким не жартують, це слово –КОХАННЯ.
КОХОННЯ - це наркотик, який з*їдає тебе з середини ,це хвороба кожної людини .
Але не захоплюся, це може бути небезпечно з однієї сторони для тебе, а з другої для твоїх друзів, адже закохавшись ти будеш приділяти їм дуже мало часу і вони можуть подумати, що ти проміняв їх на щось невідоме для них. В кожної людини є такі моменти, коли хочеться забутись, щоб тобі ніхто не заважав, але знай, що у важкий для тебе час завжди є плече, яке підставить тобі та людина, яка дійсно поважає і цінує тебе. Коли ти закохався будь дуже обережний, не обпечись, бо кохання оманливе - сьогодні в тебе все, а завтра ти сидиш в сльозах і з жилеткою біля вени. Але ти задумайся, що буде після того, якщо ти це зробиш, кому ти зробиш краще, згадай що тебе чекають друзі, дома чекають батьки, які тебе люблять. Так, в кожної людини є момент, коли хочеться розсипатись наче старий монумент, забутись, Комусь не хватає кохання, а ти згадай, що десь тебе на вулиці чекають друзі які до сих пір надіються, що тебе не загубили в потоці кохання. І навіть якщо ти закохався, і сталось найгірше - ти розлучився з коханою тобі людиною, і ти лежиш в ночі на ліжку, і з твоєї щоки покотилась гаряча сльоза - це сльози журби, але не зациклюйся на одному, бо потрапиш до так званої “Чорної діри”, в якій ти просто можеш загубитись, і просто не повернутись, але знай, що поряд буде людина, яка подасть тобі руку допомоги.
Це може бути тільки та людина, яка через це пройшла і зрозуміла всю серйозність стосунків, була майже на краю, забувши про життя, про друзів і т.д.
Можеш думати про що хочеш і розумій теж як хочеш, але знай, що закохавшись ти можеш ненароком втратити друзів. Отож порада: знайшовши кохання, не забувай про них, бо прийде час і тобі прийдеться до них звернутись, так що не забувай їх і все буде в тебе з ними ОК
Автор Тарас Білик

Ми любимо вас молодь а ви нас ?

типовий Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 400 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

типовий Хітар