Поиск
Зимнее путешествие （2018/2019）

Зимнее путешествие （2018/2019）

Подписчики: 13 подписчиков
ID: 174744093

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club174744093

53 кІмн@та thе best...... ♥°
Щастя подібне метелику:чим
більше ганяєш за ним,ловиш
його,тим більше втікає від
тебе.але тільки відволічеш
свою увагу на інший
предмет,то воно тихенько
прилетить і сяде на плече..

53 кІмн@та thе best.....

Я люблю своє життя, бо життя це ВСЕ. .. Це друзі, кохані люди, діти, любов батьків, природа і все що нас оточує.=)). 1. Життя на Землі з'явилось приблизно 3,8 млрд. років тому. Існує кілька гіпотез виникнення земного життя, з яких найбільш розповсюдженою є гіпотеза самозародження. Припускається, що перші організми були побудовані виключно на базі РНК — гіпотеза світу РНК, — без участі ДНК та білків, які розвинулись пізніше, у процесі еволюції.
Єдина відома на сьогодні форма життя базується на полімерах чотиривалентного карбону.
2. Друзі – це ті люди, які все про тебе знають і всеодно люблять!
Друзі не дивляться одне одному в очі, вони дивляться в одному напрямку
Бути другом – це означає підставити плече тому, хто втратив надію і дарувати йому любов.
Я ЛЮБЛЮ ВАС МОЇ ЛЮБІ=*****
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
3. Діти ...вони тільки народжуються, а вже так багато роблять добра своїм появленням на сві, вони приносять щастя і радість своїм батька і рідним, вони дивують усіх хто знає..
4. Житт́я — з точки зору природознавства — це динамічний стан організму, який полягає в неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем. Життя є одним з небагатьох процесів у світі, які зменшують ентропію (нехай лише локально).
Життя без поезії неможливе, так само як поезія без життя.
Пишучи вірші чи прозу,люди залишають у них частинку своєї душі.
Творити можуть усі без винятку,тільки деякі бояться.
Покажіть усім, що ви не боїтесь творити.

Я люблю своє життя, бо життя це ВСЕ. .. Це друзі, кохані люди, діти, любов батьків, природа і все що нас оточує.=))

ДРУЗІ НАЗАВЖДИ. Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у допомозі. Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.

"ДРУЗІ НАЗАВЖДИ"

Міні-притулок Юрія Микитюка. Близько 8 років за межами Львова існує міні-притулок для тварин, який власноруч облаштував зоозахисник Юрій Микитюк, голова ГО «Зоозахисний фронт».
Чоловік утримує велику кількість котів та собак виключно за свій кошт. Деякі тваринки вже старенькі та потребують особливого догляду. Притулок розташований на 12 сотках, йдуть роботи по будівництву огорожі та ремонту паркану. Притулку завжди потрібна фінансова допомога. Давайте допоможемо цій людині з великим серцем, адже на його плечах – важка щоденна праця, яка врятувала життя не одній тварині.
Ось номер картки Приватбанку: 5168 7572 8469 7945 (Юрій Микитюк). Просимо повідомляти про переслані кошти тут. Дякуємо!

Міні-притулок Юрія Микитюка

типовий Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 400 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

типовий Хітар