Описание
Ігор Прокопів народився в 1967 році в селі Завій Калуського району в родині педагогів. Батько Богдан Прокопів - вчитель іноземних мов, блискучий знавець німецької, вільно володіє ще кількома мовами. Мати - вчитель початкових класів, додатково закінчила Київський інститут сурдопедагогіки.
Коли в 70-ті роки у Калуші збудували хімічні заводи, батька запросили перекладачем на концерн «Хлорвініл». Тому в перший клас Ігор Прокопів пішов вже у місті. Після 8-го класу він вступає до Харківського кооперативного технікуму на спеціальність «товарознавство тваринної та пушно-хутрової сировини». Такий, на перший погляд, несподіваний крок має просте пояснення: в Завої працював звірорадгосп «Калуський», де вирощували норку. Як згадує Ігор Прокопів, малим хлопцем він дуже любив приходити на звіроферму годувати тварин. Тому з вибором професії не вагався.
Технікум він закінчив з червоним дипломом і отримав направлення до Московської ветеринарної академії імені Скрябіна - єдиного в колишньому СРСР вищого закладу, який готував фахівців-сировинників пушнини. За всю її історію цю академію закінчили лише п'ятеро прикарпатців.
Але між Харковом і Москвою ще була служба у війську. Оскільки призовник успішно займався спортом - парашутизмом, атлетикою і стрільбою, його відправили у війська спеціального призначення - оперативний полк імені Дзержинського. Службу закінчив старшим сержантом, замкомандира взводу.
В академії після армії Ігор Прокопів навчався заочно, працюючи на різних посадах в Івано-Франківській «Облспоживспілці». Однак вже на третьому курсі спробував себе у приватному бізнесі. Унікальна спеціальність давала для цього переваги: пушнина за Союзу вважалася «білим золотом» і мала особливий статус інвалюти першої категорії. Союз лідирував на світовому ринку хутра, щорічно виробляючи до 11 млн. штук норки. Ленінградський аукціон за об'ємами торгівлі пушниною конкурував з Лондонською біржею. У 1984-1985 роках, пригадує Ігор Прокопів, він, ще зовсім молодий працівник Харківської бази «Союзвнєшторга», щодня виставляв на лондонські аукціони до 4 тис. штук норки.
Яким був приватний бізнес на початку 90-их, нагадувати немає потреби. Власну справу тоді доводилося захищати жорстко, пригадує Ігор Прокопів. В ті часи він займався торгівлею пушниною, відкрив магазини у Москві і Прибалтиці. А вже в 1992 році, за рік до закінчення академії, створив власне виробництво - перші приватні цехи з вирощування норки на Західній Україні.
Молодий підприємець швидко створив конкуренцію відомій «Хутрофірмі «Тисмениця», якою тоді керував Ігор Зварич, нинішній заступник голови ОДА Михайла Вишиванюка. Прокопів став відомим як хутровик і поза Україною, експортуючи норку в Росію і Молдову.
У ті часи Ігор Прокопів познайомився з багатьма людьми, які згодом вплинули на його долю. Один із таких - директор звірогосподарства Олександр Турчак, пізніше - заступник губернатора, згодом керівник «Івано-Франківськгазу».
Розвиток хутрового бізнесу припинила криза 1998 року. Пізніше до улюбленої теми Ігор Прокопів як підприємець не повертався. Сьогодні про неї нагадує лише ностальгійна назва родинного підприємства «Калан». Калан - це морська видра, хутро якої вважається еталонним за довговічністю.
ПП «Калан» на сьогодні - це успішне підприємство, що торгує скрапленим газом. Воно володіє мережею з 30 заправних станцій в Івано-Франківській, Тернопільській і Чернівецькій областях. Річний оборот компанії - до 40 млн. грн. В «Калані» більше сотні працівників
