Поиск
Тренинг по работе с паническими атаками

Тренинг по работе с паническими атаками

Подписчики: 15 подписчиков
ID: 215481370

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club215481370

Найкращі статуси українською ( Осінь ). ...... Знали б це хлопці!
* коли вона зла і йде - йди за нею.
* коли вона уважно дивиться на твої губи - поцілуй її.
* коли вона тебе відштовхує - тримай її і не відпускай.
* коли обзиває тебе - цілуй її і говори що любиш.
* Коли вона зла - скажи, що вона дуже мила.
* коли вона тиха - запитай що не так.
* коли вона тебе ігнорує - притягнути її увагу.
* коли вона показує себе з поганої сторони - говори, що вона красива.
* коли бачиш що вона починає плакати - обніми і не залишай одну на цій планеті.
* коли вона кладе свою голову на твоє плече - опустися і поцілунки її.
* коли вона говорить, що подобаєшся їй - насправді вона хоче сказати більше ніж ти зможеш зрозуміти.
* коли вона розкаже тобі секрет - бережи його.
* коли вона дивиться тобі в очі - не відпускай їх поки це не зробить вона.
* коли вона скучає за тобою - їй боляче.
* коли ти «ламаєш» її серце - біль і образа ніколи не проходить.
* коли вона говорить що все скінчилося - вона все ще хоче до тебе ...

Найкращі статуси українською ( Осінь )

Piece of happiness. Любовь спросила у дружбы: Зачем существуешь ты, если есть я?
Дружба ответила: Чтобы оставлять улыбки там, где ты оставляешь слези...
Щастя нагадує метелика: чим більше ловиш його, тим швидше воно вислизає. Але щойно зосередиш увагу на чомусь іншому, воно прилетить і тихо сяде на плече.

Piece of happiness

Джерельце - Зразковий театр української пісні. ДЖЕРЕЛЬЦЕ - таке поетичне ймення носить Зразковий театр української пісні Моршинської школи мистецтв, який був створений у 1973 р.
Організатором і незмінним керівником цього колективу є людина творча, наділена кодом нації: мовою батьків, піснями матері, родинними звичаями, щоденною працею, безмежно любляча свою землю і дітей та фанатично віддана праці з ними - режисер, сценарист, костюмер, реквізитор, - сьогодні вже Заслужений працівник культури України, Кавалер ордена За заслуги ІІІ ст. - ІРИНА КОРОЛЬ.
Мотивом створення дитячого колективу було зробити предмет сольфеджіо цікавим й естетично виховувати дітей за допомогою фольклору та через нього (виховання любові та пошани до українського слова, пісні, до звичаїв і традицій, до рідної землі та її історії).
У фольклорних експедиціях діти разом з керівником дошукувались найглибших фольклорних покладів, пізніше дбайливо опрацьовували цей матеріал, підготовляли його до рівня сценічної вартості, і на сцені одна за одною з’являлися композиції, вистави, цілі програми: Обжинки, Вифлеємська ніч, Ой на Івана, на Купала, Стрілецьким шляхом, Писанко, воскресни, Свято матері, Вінок Кобзареві, О хто, хто Миколая любить, Марширують вже повстанці, Гаївки, Бойківське весілля, Тополя та інші.
На своїх дитячих плечах джерельцята підняли цілий пласт приречених на забуття звичаїв і обрядів бойківського краю, відтворили їх і відродили.
Пісня з дитячих вуст Джерельця, як цілюща вода з отчого краю, полинула з Моршина в світ і сягнула високих сцен України: у Львові, Києві, Рівному, Хмельницькому, Луцьку, Берестечку та за її межі – в Польщу, Угорщину, Македонію.
У творчій біографії колективу великий перелік конкурсів та фестивалів міжнародного рівня, де Джерельце отримувало найвищі нагороди, і тим самим достойно репрезентувало державу Україну.
Концерти Джерельця сприймаються з великим захопленням скрізь і завжди.
У квітні місяці 2000 року Джерельце стало членом C.I.O.F.F. (Міжнародної ради організацій фестивалів фольклору і традиційних мистецтв) – міжнародної культурологічної організації. Вона приділяє багато уваги проблемам збереження і пропаганди традиційного культурного спадку кожної нації, формуванню у суспільстві взаємоповаги між народами.

Джерельце - Зразковий театр української пісні

Красна Горка найавторитетніший район Андрушівщини. Весь тягар проблем Красной Горки несе на своїх плечах сам САНЬОК ДВОРЕЦЬКИЙ ,а також його дружбан ЛЮТИЙ.В цьому районі сумісні і дівчата і спорт.Тут зосереджені найкрасивіші дівчата

Красна Горка найавторитетніший район Андрушівщини

Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.