Поиск
Муза винкс

Муза винкс

Подписчики: 11 подписчиков
ID: 38468891

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club38468891

Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

Закарпатье+Київ=всенародна любов. Я ВАС ЛЮБЛЮ, МОЇ ХОРОШІ І ЗОЛОТІ!!!!!!!!!!
Жив поблизу Хуста один старий чоловік, який замолоду опришкував. Тай одного разу той вівчар-опришок пішов у Хуст по хліб. І треба біді трапитися - його впізнав один корчмар. Схопили тоді вояки старого тай почали мучити, аби сказав звідки він і чи багато в нього цімборів(друзів), бо пани боялися, що опришки планують напад на Хустський Замок. А старий вівчар-опришок їм каже:
Перша Легенда
Якось чортові заманулося вискочити з пекла й по землі погуляти. Набридло йому під землею сидіти, на сонечку захотів погрітися. Розігнався і пробив головою землю якраз посеред гарної квітучої долини. А той чорт був дженджуристий і мав на кінці хвоста таку собі китицю, на кшталт ослячої, і зачепився тою китицею за якийсь корінь чи камінь у ямі, що пробив у землі. Як він не намагався висмикнути свого хвоста, а він ні туди ні сюди. Тільки потягне — земля піднімається, а хвіст не йде. Тоді він напружив всі свої сили, рвонув і відірвав собі хвоста. З болю зарепетував на весь світ: Йой, хвуст, хвуст, хвуст! Луна покотилася по долині хуст-хуст-хуст, річка підхопила цей крик і понесла далі. З того часу цю місцевість, де чорт вискочив з пекла, люди прозвали Хустом.
Друга легенда
Колись дуже давно чорти на своїх плечах переносили гори з одного місця на друге. Навіщо вони це робили, того ніхто не знає, — якусь, видно, шкоду хотіли зробити за своїм чортячим звичаєм. От один чорт узяв на плечі гору, на якій зараз лежать руїни Хустського замку, і хотів перенести її на інше місце. Гора була дуже висока і важка, і чорт, не дійшовши до місця, поклав її на землю, щоб перепочити.
Якраз в цей час ішов повз нього інший чорт, і коли гора зсунулася на землю, то притиснула тому чортові хвіст. Як загорлає чорт від болю: Йой, йой, хвуст! Йой, йой, хвуст! Почули це інші чорти, прибігли на поміч і витягнули хвіст з-під гори. Чорт похукав на свій хвіст та й пішов далі своєю дорогою. А той чорт, що ніс гору, взяв її знову на плечі і заніс на те місце, де вона зараз стоїть.
Отож від того часу цю місцевість і прозвали Хуст, і місто, що ній постало, отримало цю назву.

Закарпатье+Київ=всенародна любов

Ми любимо вас молодь а ви нас ?. ПРО ЛЮБОВ...
Кожна людина хоча б раз задавала собі таке питання: “Для чого я це роблю ,а що буде далі?”. Я можу запевнити: все так добре не буде адже будуть і сльози, і важко буде зрозуміти хто ти і що ти для цього означаєш. З однієї сторони ти думаєш що це все, кінець, ти знайшов те, що так довго шукав, але зразу не радій, це може бути початок кінця. Кінець може бути фатальним для людей, які тебе оточують ,для яких ти багато означаєш не як друг, а як близька і дорога людина, яку поважають і пробують оберегти від помилки, яка може змінити все його життя. Ти вже напевно зрозумів про що я. Це слово, з яким не жартують, це слово –КОХАННЯ.
КОХОННЯ - це наркотик, який з*їдає тебе з середини ,це хвороба кожної людини .
Але не захоплюся, це може бути небезпечно з однієї сторони для тебе, а з другої для твоїх друзів, адже закохавшись ти будеш приділяти їм дуже мало часу і вони можуть подумати, що ти проміняв їх на щось невідоме для них. В кожної людини є такі моменти, коли хочеться забутись, щоб тобі ніхто не заважав, але знай, що у важкий для тебе час завжди є плече, яке підставить тобі та людина, яка дійсно поважає і цінує тебе. Коли ти закохався будь дуже обережний, не обпечись, бо кохання оманливе - сьогодні в тебе все, а завтра ти сидиш в сльозах і з жилеткою біля вени. Але ти задумайся, що буде після того, якщо ти це зробиш, кому ти зробиш краще, згадай що тебе чекають друзі, дома чекають батьки, які тебе люблять. Так, в кожної людини є момент, коли хочеться розсипатись наче старий монумент, забутись, Комусь не хватає кохання, а ти згадай, що десь тебе на вулиці чекають друзі які до сих пір надіються, що тебе не загубили в потоці кохання. І навіть якщо ти закохався, і сталось найгірше - ти розлучився з коханою тобі людиною, і ти лежиш в ночі на ліжку, і з твоєї щоки покотилась гаряча сльоза - це сльози журби, але не зациклюйся на одному, бо потрапиш до так званої “Чорної діри”, в якій ти просто можеш загубитись, і просто не повернутись, але знай, що поряд буде людина, яка подасть тобі руку допомоги.
Це може бути тільки та людина, яка через це пройшла і зрозуміла всю серйозність стосунків, була майже на краю, забувши про життя, про друзів і т.д.
Можеш думати про що хочеш і розумій теж як хочеш, але знай, що закохавшись ти можеш ненароком втратити друзів. Отож порада: знайшовши кохання, не забувай про них, бо прийде час і тобі прийдеться до них звернутись, так що не забувай їх і все буде в тебе з ними ОК
Автор Тарас Білик

Ми любимо вас молодь а ви нас ?

ツ☺LiFe In RaInBoW cOlOr☺ツ. Щастя як і метелик. Чим більше
ловиш його, тим більше воно
вискользує. Але якщо ви
перенесете свою увагу на інші
речі, Воно прийде і тихенько
сяде вам на плече..

ツ☺LiFe In RaInBoW cOlOr☺ツ

Міні-притулок Юрія Микитюка. Близько 8 років за межами Львова існує міні-притулок для тварин, який власноруч облаштував зоозахисник Юрій Микитюк, голова ГО «Зоозахисний фронт».
Чоловік утримує велику кількість котів та собак виключно за свій кошт. Деякі тваринки вже старенькі та потребують особливого догляду. Притулок розташований на 12 сотках, йдуть роботи по будівництву огорожі та ремонту паркану. Притулку завжди потрібна фінансова допомога. Давайте допоможемо цій людині з великим серцем, адже на його плечах – важка щоденна праця, яка врятувала життя не одній тварині.
Ось номер картки Приватбанку: 5168 7572 8469 7945 (Юрій Микитюк). Просимо повідомляти про переслані кошти тут. Дякуємо!

Міні-притулок Юрія Микитюка