Поиск
Идея - Рукоделие

Идея - Рукоделие

Подписчики: 208 подписчиков
ID: 38577464

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club38577464

Давай запатентуємо щастя !. щастя ! Воно живе ^^,
щастя, як метелик... чим більше ловиш його, тим більше воно вислизає.
та якшо Ви перенесете свою увагу на інші речі, воно прийде і тихенько сяде Вам на плече.
ключем до щастя є мрія) мріяти не заборониш.

Давай запатентуємо щастя !

P A R A D I S E ♥. Життя коротке, щоб витрачати його на речі, які не приносять задоволення. Якщо є голова на плечах і достатньо завзяття у серці, будь-яка мета буде під силу. Якщо щось подобається - роби. Не подобається - полишай не роздумуючи.

P A R A D I S E ♥

53 кІмн@та thе best...... ♥°
Щастя подібне метелику:чим
більше ганяєш за ним,ловиш
його,тим більше втікає від
тебе.але тільки відволічеш
свою увагу на інший
предмет,то воно тихенько
прилетить і сяде на плече..

53 кІмн@та thе best.....

типовий Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 400 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

типовий Хітар

Міні-притулок Юрія Микитюка. Близько 8 років за межами Львова існує міні-притулок для тварин, який власноруч облаштував зоозахисник Юрій Микитюк, голова ГО «Зоозахисний фронт».
Чоловік утримує велику кількість котів та собак виключно за свій кошт. Деякі тваринки вже старенькі та потребують особливого догляду. Притулок розташований на 12 сотках, йдуть роботи по будівництву огорожі та ремонту паркану. Притулку завжди потрібна фінансова допомога. Давайте допоможемо цій людині з великим серцем, адже на його плечах – важка щоденна праця, яка врятувала життя не одній тварині.
Ось номер картки Приватбанку: 5168 7572 8469 7945 (Юрій Микитюк). Просимо повідомляти про переслані кошти тут. Дякуємо!

Міні-притулок Юрія Микитюка