Поиск
Отлично смотритесь**

Отлично смотритесь**

Подписчики: 21 подписчиков
ID: 50001698

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club50001698

I like it ♥. ♥ Щастя подібно метелику. Чим більше ловиш його, тим більше воно вислизає. Але якщо ви перенесете свою увагу на інші речі, Воно прийде і тихенько сяде вам на плече ♥

Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

Джерельце - Зразковий театр української пісні. ДЖЕРЕЛЬЦЕ - таке поетичне ймення носить Зразковий театр української пісні Моршинської школи мистецтв, який був створений у 1973 р.
Організатором і незмінним керівником цього колективу є людина творча, наділена кодом нації: мовою батьків, піснями матері, родинними звичаями, щоденною працею, безмежно любляча свою землю і дітей та фанатично віддана праці з ними - режисер, сценарист, костюмер, реквізитор, - сьогодні вже Заслужений працівник культури України, Кавалер ордена За заслуги ІІІ ст. - ІРИНА КОРОЛЬ.
Мотивом створення дитячого колективу було зробити предмет сольфеджіо цікавим й естетично виховувати дітей за допомогою фольклору та через нього (виховання любові та пошани до українського слова, пісні, до звичаїв і традицій, до рідної землі та її історії).
У фольклорних експедиціях діти разом з керівником дошукувались найглибших фольклорних покладів, пізніше дбайливо опрацьовували цей матеріал, підготовляли його до рівня сценічної вартості, і на сцені одна за одною з’являлися композиції, вистави, цілі програми: Обжинки, Вифлеємська ніч, Ой на Івана, на Купала, Стрілецьким шляхом, Писанко, воскресни, Свято матері, Вінок Кобзареві, О хто, хто Миколая любить, Марширують вже повстанці, Гаївки, Бойківське весілля, Тополя та інші.
На своїх дитячих плечах джерельцята підняли цілий пласт приречених на забуття звичаїв і обрядів бойківського краю, відтворили їх і відродили.
Пісня з дитячих вуст Джерельця, як цілюща вода з отчого краю, полинула з Моршина в світ і сягнула високих сцен України: у Львові, Києві, Рівному, Хмельницькому, Луцьку, Берестечку та за її межі – в Польщу, Угорщину, Македонію.
У творчій біографії колективу великий перелік конкурсів та фестивалів міжнародного рівня, де Джерельце отримувало найвищі нагороди, і тим самим достойно репрезентувало державу Україну.
Концерти Джерельця сприймаються з великим захопленням скрізь і завжди.
У квітні місяці 2000 року Джерельце стало членом C.I.O.F.F. (Міжнародної ради організацій фестивалів фольклору і традиційних мистецтв) – міжнародної культурологічної організації. Вона приділяє багато уваги проблемам збереження і пропаганди традиційного культурного спадку кожної нації, формуванню у суспільстві взаємоповаги між народами.

Джерельце - Зразковий театр української пісні

Шльоцикі™. Це Група Нашого любимого двору!!
Життя уже не переробиш:
Воно дається тільки раз,
Коли з тобою друзі поруч -
Вони розрадять в тяжкий час.
Твій справжній друг плече підставить,
За руку візьме й поведе.
Крізь всі життєві негаразди
З тобою поруч він пройде.
Дружба - це велика цінність
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Цицерон
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (Колумбійське прислів'я)
У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (Жан де Лабрюйер)
Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Не довіряти другові більш ганебно, ніж бути ним обдуреним. (Ф. де Ларошфуко)
Для кожної людини одним із найтяжчих випробувань є самотність. Недаремно ж людей, засуджених до страти, здавна карали ув'язненням у одиночній камері. Людина — це суспільна істота, і вона потребує товариства. У літературі існує багато прикладів того, як важко людина переживає самотність. Наприклад, граф Монте-Крісто з одноіменного роману О. Дюма або Робінзон Крузо Д. Дефо. Обидва героя були приреченими на невизначений термін бути наодинці із самим собою, і за справжній подарунок небес вважали своїх вірних друзів, яких зрештою зустріли — абата Фаріа та П'ятницю.
Але чи не буде лише спробою втечі від самотності намагання у першій-ліпшій людині знайти друга? Адже потрібно пам'ятати, що справжня дружба випробовується роками спілкування та складними ситуаціями, з яких обидва виходять із гідністю. Тож не варто звірятися людині, яку знаєш не досить довго та стосунки з якою базуються тільки на припущенні, що вона є гідною.
Не так тії вороги,
Як добрії люди
— і обкрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять...
і на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.
(Т. Шевченко)
Отже, потрібно з обачністю ставитися до потенційних друзів, але, знайшовши близьку людину, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. І для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом.
=(

Шльоцикі™

Щастя?...Ха та це ж я!. ..... Знали б це хлопці!
* Коли вона зла і йде - йди за нею.
* Коли вона уважно дивиться на твої губи - поцілуй її.
* Коли вона тебе відштовхує - тримай її і не відпускай.
* Коли обзиває тебе - цілуй її і говори що любиш.
* Коли вона зла - скажи, що вона дуже мила.
* Коли вона тиха - запитай що не так.
* Коли вона тебе ігнорує - приверни її увагу.
* Коли вона показує себе з поганої сторони - говори, що вона красива.
* Коли бачиш що вона починає плакати - обійми і не залишай одну на цій планеті.
* Коли вона кладе свою голову на твоє плече - опустися і поцілунки її.
* Коли вона говорить, що подобаєшся їй - насправді вона хоче сказати більше ніж ти зможеш зрозуміти.
* Коли вона розповість тобі секрет - бережи його.
* Коли вона дивиться тобі в очі - не відпускай їх поки це не зробить вона.
* Коли вона сумує за тобою - їй боляче.
* Коли ти «ламаєш» її серце - біль і образа ніколи не проходить.
* Коли вона говорить що все скінчилося - вона все ще хоче до тебе! .

Щастя?...Ха та це ж я!