Поиск
Идея за идеей)))

Идея за идеей)))

Подписчики: 11 подписчиков
ID: 58849487

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club58849487

Описание

Интересное всегда!!!)))

Давай запатентуємо щастя !. щастя ! Воно живе ^^,
щастя, як метелик... чим більше ловиш його, тим більше воно вислизає.
та якшо Ви перенесете свою увагу на інші речі, воно прийде і тихенько сяде Вам на плече.
ключем до щастя є мрія) мріяти не заборониш.

Давай запатентуємо щастя !

Массаж в Петрозаводске.. Жители славного города Петрозаводска и гости города. Я возобновляю свою массажную деятельность!!;)
Массаж провожу у себя на дому - есть удобный массажный стол
Имею за плечами высшее медицинское образование - закончила в 2013 г. ПСпбГМУ им. акад . И.П. Павлова
Закончила курсы классического массажа - 2008г
сегметарно-рефлекторного и точечного массажа в 2013 г.
С сентября 2011 года регулярно занимаюсь йогой по системе А. Сидерского йога 23
С радостью жду вас:)
Стоимость массажа разовое посещение - 250 руб за полчаса
Прием веду с 10 до 21.
Интим не предлагать, будем беречь мое и ваше время.
+79535281312

Массаж в Петрозаводске.

типовий Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 400 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

типовий Хітар

Piece of happiness. Любовь спросила у дружбы: Зачем существуешь ты, если есть я?
Дружба ответила: Чтобы оставлять улыбки там, где ты оставляешь слези...
Щастя нагадує метелика: чим більше ловиш його, тим швидше воно вислизає. Але щойно зосередиш увагу на чомусь іншому, воно прилетить і тихо сяде на плече.

Piece of happiness

Я люблю своє життя, бо життя це ВСЕ. .. Це друзі, кохані люди, діти, любов батьків, природа і все що нас оточує.=)). 1. Життя на Землі з'явилось приблизно 3,8 млрд. років тому. Існує кілька гіпотез виникнення земного життя, з яких найбільш розповсюдженою є гіпотеза самозародження. Припускається, що перші організми були побудовані виключно на базі РНК — гіпотеза світу РНК, — без участі ДНК та білків, які розвинулись пізніше, у процесі еволюції.
Єдина відома на сьогодні форма життя базується на полімерах чотиривалентного карбону.
2. Друзі – це ті люди, які все про тебе знають і всеодно люблять!
Друзі не дивляться одне одному в очі, вони дивляться в одному напрямку
Бути другом – це означає підставити плече тому, хто втратив надію і дарувати йому любов.
Я ЛЮБЛЮ ВАС МОЇ ЛЮБІ=*****
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
3. Діти ...вони тільки народжуються, а вже так багато роблять добра своїм появленням на сві, вони приносять щастя і радість своїм батька і рідним, вони дивують усіх хто знає..
4. Житт́я — з точки зору природознавства — це динамічний стан організму, який полягає в неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем. Життя є одним з небагатьох процесів у світі, які зменшують ентропію (нехай лише локально).
Життя без поезії неможливе, так само як поезія без життя.
Пишучи вірші чи прозу,люди залишають у них частинку своєї душі.
Творити можуть усі без винятку,тільки деякі бояться.
Покажіть усім, що ви не боїтесь творити.

Я люблю своє життя, бо життя це ВСЕ. .. Це друзі, кохані люди, діти, любов батьків, природа і все що нас оточує.=))