Поиск
КУРСОВЫЕ|КОНТРОЛЬНЫЕ ПО ТОПОГРАФИИ И ГЕОЛОГИИ

КУРСОВЫЕ|КОНТРОЛЬНЫЕ ПО ТОПОГРАФИИ И ГЕОЛОГИИ

Подписчики: 12 подписчиков
ID: 90214425

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club90214425

ツ Люк и Энакин - ツ они же Mark Hamill (Марк Хэмилл) и Хайден Кристенсен (Hayden Christensen). Давным-давно в далекой Галактике...
Старая Республика пала. На ее руинах Орден ситхов создал галактическую Империю, подчиняющую одну за другой планетные системы. Силы Альянса стремятся свергнуть Темного Императора и восстановить свободное правление в Галактике.
Генерал Оби-Ван Кеноби возвращается после многолетнего уединения, чтобы снова сойтись в поединке с Повелителем Тьмы Дартом Вейдером. Вместе с ним на светлой стороне Силы - юный пилот Люк, сын Анакина Скайуокера, принцесса-сенатор Лейя Органа, легендарный коррелианский контрабандист Хэн Соло и его друг вуки Чубакка.
Поединок Императора и Люка Скайуокера, боевое крещение Разбойного эскадрона в битве у Эндора, диверсионный поход по чащам Лесной луны Хэна Соло и Лейи, безумный прорыв в недра Звезды Смерти и недолгое возвращение старого джедая - в самых главных эпизодах Звездных Войн!
*
Звезда Хэмилла вспыхнула после Звездных войн Джорджа Лукаса, за которыми последовали продолжения - Империя наносит ответный удар и Возвращение джедая.

ツ Люк и Энакин - ツ они же Mark Hamill (Марк Хэмилл) и Хайден Кристенсен (Hayden Christensen)

PRIDE. История данного коллектива началась более 13 лет назад,когда три друга,под влиянием русского рока,и дефицитных зарубежных рок групп, записанных подпольно, на кассеты, решили сколотить свой коллектив,пытаясь подражать своим кумирам,и с огромным желанием завоевать своей музыкой весь мир, стирая пальцы в кровь, на свет появилась Севастопольская группа STONEHENGE,в состав которой входили :
Андрей Мазур - бас гитара
Сергей Канаки - соло гитара,лирика,
Максим Игнатович - ритм гитара,вокал,лирика. Ребята сели за написание материала,постепенно оттачивая свои музыкальные навыки.
Спустя 2 года в группу на ударные пришел Сергей Молодиченко,и группа уже с мощной подачей ударных начала разбирать ранее написанное музло, переделывая, кромсая все в клочья,и делая более менее крутое музло,как на тот момент им казалось. Шло время,группа из робких музыкантов,играющих на реп базе Nothing Else Matters , стала походить на настоящую рок банду,выступая на разных мероприятиях,играя в рок-клубах города,завоевывая все новые вершины. в 2005 году по личным причинам группу покидает фронтмэн группы Макс Игнатович,это стало неким испытанием на прочность для коллектива.с которым группа успешно справилась.прослушав большое количество вокалистов,и претендентов на ритм гитару выбор пал на вокалиста Андрея Удалова,и гитариста Сергея Мирошника.состав укомплектован и можно снова рваться в бой. с прошествии некоторого времени группу покидает Сергей Мирошник.через год группу покидает один из основателей коллектива Андрей Мазур,что сильно отразилось на дальнейшей плодотворной работе. Сергей Канаки пытается оживить группу,вливая в нее новые кадры,но успех данного мероприятия оказался провальным,в итоге в 2010 году группа прекратила свое существование. Весной 2010 года в Севастополь после 5 лет прожитых в России возвращается Максим Игнатович.Опыт приобретенный за это время на крупных сценах Санкт-Петербурга, рождает мысль снова собрать рок-банду,и как следует встряхнуть Севастополь от застоя. Спустя месяц, поиск среди друзей,знакомых дал о себе знать.Максим находит ритм гитариста,и единомышленника по духу Сергея Мирошника. Ведется работа над совместным написанием материала,а также идет поиск музыкантов.и только в мае 2011 года группа обретает постоянный состав в лице:
Сергей Мирошник - Ритм гитара.
Максим Мгнатович - Вокал,лирика.
Сергей Канаки - Соло гитара,лирика.
Владимир Панафидин - Бас гитара.
Иван Ширяев - Ударные.
Группа начала совместные репетиции,и приобрела название PRIDE. На данный момент,группа ведет плотную работу над написанием материала,и готовится к записи Демо версии четырех композиций,в которые войдут и старые боевики группы STONEHENGE.
Да прибудет с вами ROCK-N-ROLL

Карелия 2022. План похода:
https://docs.google.com/spreadsheets/d/14oimqwLr7c5Cq..
Должности:
1. Онтикова Екатерина - руководитель
2. Сирота Мария - завхоз
Экипажи:
1. Онтикова Екатерина - Лена-1
2. Илья Татаркин - Каньон-соло
3. Сирота Коля - Сирота Маша - Маринка-2
4. Рома Кузов - Ира Мокрякова - Хатанга Ромы
5. Александр Мирошкин - ??
6. Вячеслав Милушкин - ??

Карелия 2022

§§§.::::BoSSa Ñova:::.. §§§ Аее!!))). С ней наверное сладили б и сожгли б на костре,
Если б не была слабою, как трава в ноябре.
Вроде не надрывается и поёт ни о чём -
Видно в голосе этом скрыта тайна ещё.
Давным-давно...ооо...наверное в 2007 году! ДА. Ну вот. Приехала я, Ди, в этот изумительно странный город - Сарапул. ..Первый человек, с кем я познакомилась, и с которым не общалась после около года, был Ден4ик (гитарист и барабанщик - он сам пока не решил, кто он), но так получилось, что мы очень любим музыку... и решили делать её вместе!
Тогда я вообще и в глаза не видела ни гитары...ни особенно барабанов. И вот пришла я как та на репу..и прозрела!
Почему-то я пришла туда с похода... и в моих карманах много было шишек. И кто-то посмеялся и решил, что по-любому группу надо назвать ШИШКИ...Я не обломалась и назвала бы группу именно так, ведь суть тут не в названии, а в музыке....Только некоторых это название засмущало и мы продолжали так же никак не называться.
Потом Ден4ик привел Павлунтия( Басюга...!!! Воот он та сразу прочухал всю соль! И жить втроем нам конечно же было прикольно... но далеко бы мы не уехали...пока не появился он - Алексеюшко( клавишник -воротила)...я уже не помню....куда делось веселое продолжение этой истории (как украли Ивана инопланетяне, а так же как Павлунтий ушел на большую сцену, а Артемия нашли в капусте) непонятно....но продолжение следует.
А нет. всё. КОНЕЦ)

§§§.::::BoSSa Ñova:::.. §§§ Аее!!)))

Пузиково. Історія села тісно пов'язана з родоводом сім'ї вихідця із венеціанського двору Василя Петровича Капніста. Він, залишивши маєток у Туреччині, пішов на службу до російського війська у 1711 році під час Прутського походу Петра Першого.
Сенат 15 липня 1743 року видав йому царську грамоту на володіння Манжелією, Обухівкою, Зуївцями, Турбаями, Попівкою. Пізніше він поселив села Ламане, Піски, Миколаївку, Василівку, Пузикове і Бригадирівку. Тож Пузикове засноване Капністом у середині XVIII століття. Василь Капніст у 1737–1750 роках був Миргородським полковником, бригадиром російської армії. Після загибелі у битві при Гросс-Егередорфі 15 серпня 1757 року, під час Семилітньої війни, його володіння були розділені по указу Сената від 21 жовтня 1759 року між синами. Село Пузикове відійшло до Василя Васильовича Капніста (1757–1823) — російського поета, драматурга і громадського діяча.
По духовному заповіту матері у 1830 році Пузикове (237 ревізійних душ) з кінним заводом відійшло до Семена Васильовича Капніста. За ним у 1842 році числилося чотири тисячі десятин землі і 301 ревізійна душа. За власні кошти він у 1842 році заснував у селі однорічну школу. До неї ходили діти селян та ремісників, які мешкали у Пузиковому та навколишніх хуторах.
За переписом 1859 року Пузикове записано як село власницьке («деревня владельческая»), а Куроп'ятники як хутір козачий і входили вони до Пустовійтівської волості Кременчуцького повіту. Тоді в Пузиковому було 127 дворів і проживало 859 жителів, у Куроп'ятниках — 20 дворів і 206 жителів.
У 1876 році графиня Марія Василівна Капніст будує у селі цегельний завод, на якому працювало лише дев'ять чоловік, виробляючи 330 тисяч цеглин у рік. Для випалювання цегли використовували солому.
У наступні роки село розбудовувалося, збільшувалася кількість населення. Вже у 1900 році у Пузиковому налічувалося 197 дворів з населенням 1239 душ. У селі щорічно проводилося три ярмарки, з 1900 року у Пузиковому відкрито земську школу.
Перед початком Першої світової війни у Пузиковому працювали два парових млини з крупорушками.
Радянська влада
У 1917 році під час революційних подій було створено Пузиківська сільська рада. Селяни та ремісники відразу ж розділили між собою майно та землю, які належали поміщикам Капністам.
У 1929 році у Пузиковому, як і по всій Україні, розпочалася масова колективізація. На перших порах у селі організували один колгосп, який потім розділили на три: «Червона зірка», імені Кірова та імені Кагановича.
Цікаво те, що в Пузиковому першим утворився комсомольський осередок, до якого увійшли І. А. Середа, І. Л. Михайлик, А. І. Корецький, О. І. Корецький, І. К. Худієнко, Ф. Т. Шепеленко та інші, а потім через десять років, у 1939 році, — партійна організація.
Голодомор
На сайті Глобинської районної ради вказано, що у Пузиковому під час Голодомору 1932–1933 років померло близько 600 чоловік.
А у Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні вказано, що 21 житель Махнівки та 43 жителі Пузикового загинули від голоду.
Повоєнні часи
Головою післявоєнної сільради був Дем'ян Пилипович Боярко, секретарем сільради з 25 серпня 1945 року була Катерина Терентіївна Іванчик. У 1953 році всі колгоспи об'єдналися в один — колгосп «Прогрес». Тоді пузиківці обрали головою укрупненого господарства Івана Терентійовича Щербака, який обіймав цю посаду, аж до виходу на заслужений відпочинок у 1983 році. З 1983 року головою правління колгоспу було обрано Івана Яковича Шивелу
Незалежність
На основі земельних та майнових паїв пузиківців було створено приватну агрофірму «Прогрес» (нині ТОВ Агрофірма «Пузиківська»)
Населення
Станом на 1 січня 2011 року населення становить 677 жителів, кількість дворів — 312. Кількість населення у селі змінювалась наступним чином.

Пузиково