Описание
Далі зі слів Егора: коли побачив, що "Беркут" біжить в напрямку мене, супротиву затриманню не чинив, підняв руки та добровільно здався, мене почали лупцювати, потім за руки обличчам по асфальту відволокли до будинку з химерами, де з мене зняли верхній одяг та ще декілька годин змушували лежати на асфальті, періодично лупцюючи, фотографуючись та знущаючись. Один з правоохоронців навмисно прискав мені в очі суміш з свого газового балону, в той час, коли інші тримали мене, не даючи змогу відвернутись. Далі мене довго не хотіли відпускати до лікарні, хоча я неодноразово просив надати мені медичну допогу, так як отримав численні удари кийком по голові від співробітників спецпідрозділу, та міліціянтів, які відмовились назвати їхні імена та посади. Далі, близько 21 години мене всеж-таки забрали на кареті швидкої допомоги, проте перевезли не до Лікарні БСП а до Голосіїського РУ ГУ , там мене також неодноразово били, я час від часу втрачав свідомість. До лікарні БСП мене перевезли лише о 10 годині ранку 2гого грудня. В той день я постійно втрачав свідомість, не міг сказати навіть власний домашній телефон або телефони батьків, хоча номери батьків були у моему вилученому телефоні, мені не дозволили їм зателефонувати." Батько дізнався, що його сина було затримано лише після того як написав заяву про пропавшу без вісті людину у організацію з прав людини ввечері 2гого грудня. Я намагалась шукати Егора по телефону 102, та 1503 1го та 2гого числа, міліціянти радили зателефонувати у Печерськйи та Шевченківський відділки, лікарі відповідали що людина з таким призвищем не поступала, у вище вказаних відділках його, звісно, не було. Наступного ранку у вівторок ми приїхали в лікарню, але дізналися, що його вже перевезли до Шевченківськго суду. Коли відбудеться засідання суду ми також довго не могли дізнатись. На суді брат почувавався погано, перед цим батькові сказали що можливо, його переведуть назад до лікарні, були сумніви чи зможе він бути присутнім на суді. Під час судового засідання йому стало погано, до нього викликали бригаду меликів, далі терміново перевезли у лікарню медичной допоги. Лікарі поставили йому діагноз гіпертонічний криз, хоча його дільничний лікар у БСП під час нашої розмови на наступний день не вірив у цей діагноз. Також стало відомо,що в нього закрита черепно-мозкова травма, і йому необхідно пройти лікування у спеціальному відділенні. Я бачилась з Егором вчора, 6го грудня, він скаржився на те , що часто втрачае свідомість. Також в нього гематома на оці, та перелом носа без зміщення. У всій цій ситуації, я звичайно дуже хочу, щоб брата відпустили, та він повернувся до нас, люблячої його родини яка на нього чекає та дуже за ним сумує. Проте не меньше мене хвилюе доля нашої країни, адже наявність фактів такого жорстокого поводження з затриманними, неможливе в цивілізованій державі. Не має спецпідрозділ "Беркуту" направлятись на мирне населення, не має права він чинити розправу над випадковими пішоходами та навіть над затриманними людьми. Не можна допускати застосування сили, жорстокості, та натренованих навчених спецпідрозділівців до мирних гормадян, адже единий орган влади яких може вирішувати винна людина чи ні - це суд, як можна закривати очі на сомочинні розправи міліціянів, на їх знущання, побої та погрози, тим хто опинився в їх "лапах", та що є виправданням для цих людей. Я вважаю що необхідно переглянути систему жорстокості до затриманих з боку правоохоронних органів, та заборонити застосування силових методів впливу на людей, адже це є неприпустимим. Я щиро вірю, що наша країна зміниться, і ми зможемо жити в мирі з нашою міліцією, та люди не будуть боятися несправедливості та жорстокості з її боку! З повагою, Превір Христина.
