Поиск
O U R _ I N S O M N I A

O U R _ I N S O M N I A

Подписчики: 107 подписчиков
ID: 127515987

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

insomnia2811

Описание

Бессонница.

Пацанское дело ✔. Що значать Поцілунки:
- Поцілунок в лоб: нам добре разом.
- Поцілунок руки: я тебе обожнюю.
- Поцілунок в щоку: ми друзі.
- Поцілунок в шию: я хочу тебе,
зараз!
- Поцілунок в плече: Ти прекрасна.
- Поцілунок в губи: я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ...
Що значать ЖЕСТИ:
- Тримаючись за руки: ми дійсно
любимо один одного.
- Міцно притискатися один до
одного: я хочу тебе.
- Дивлячись в очі один одному: я
тебе люблю, за те, хто ти є.
- Грати з волоссям: давайте дуріти!
- Тримати руки навколо талії: я
люблю тебе дуже сильно, щоб
відпустити.
- Посміхатися під час поцілунку: мені
абсолютно комфортно з тобою.
- Якщо ви думаєте про когось,
читаючи це, ви безумовно закохані в
цю людину.
І якщо тобі подобається, ти любиш,
або сумуєш за цій людині прямо
зараз і не можеш викинути його з
голови, тоді додай цю запис собі на
стіну протягом однієї хвилини, і той,
кого вам не вистачає, дуже здивує
вас!

Пацанское дело ✔

P A R A D I S E ♥. Життя коротке, щоб витрачати його на речі, які не приносять задоволення. Якщо є голова на плечах і достатньо завзяття у серці, будь-яка мета буде під силу. Якщо щось подобається - роби. Не подобається - полишай не роздумуючи.

P A R A D I S E ♥

Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 200 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

Біляївська школа №1.... Наше село буде жити до тих пір, поки в ньому є школа. На сьогоднішній день саме вона є осередком не тільки освіти, а й культури, спілкування, виховання жителів села. Досить реальною є перспектива оптимізації навчальних закладів, що не виключає можливості укрупнення малокомплектних шкіл, якою є і наша школа. Вона пам'ятає не одне покоління своїх випускників, пережила не одну історичну подію. Шкільні роки – це досить вагомий відрізок у житті кожної людини. Можливо, історія маленької сільської школи не приверне до себе стільки уваги, як, наприклад, дослідження появи і розвитку маловідомих цивілізацій і народів, як глобальні проблеми суспільства тощо. Але не можна допустити, щоб з роками забулося все, що вершилося в її стінах, адже це - пам'ять тисяч людей.
Незважаючи на нелегкі часи, у 1990-1991 роках у Біляївці на місці старої церкви було побудовано нову десятирічну школу.
Замовник був колгосп Степовий. Фундамент і стіни будував саме він спільно з Зеленодольськ ПМК а подальші всі роботи проводив-Каховське ПМК.А вся тяжкість лежала на плечах голови колгоспа Шепеля В.Д., який зробив дуже багато корисного для розбудови нашого села. Завдяки його зусиллям було побудувано дитячий сад, дороги в селах Біляївка і Українка та багато іншого. Але не тільки бригада будівельників із Старої Каховки, але й учні , і батьки були зацікавлені у будівництві. Тому організовувалися бригади ентузіастів з дітей, дорослих, які виконували посильну допомогу фахівцям. Директором нової школи було призначено Кірчевську Анну Іванівну.

Біляївська школа №1...

типовий Хітар. Хі́тар — мальовниче село, яке виникло ще 1572 року. Воно вільно розкинулося на схилах Карпатських гір, свого часу було третім за розміром населеним пунктом на Сколівщині. Нині ж тут мешкає лише близько 400 осіб. Хітар має славну та водночас трагічну історію. 1928 року його відвідав Митрополит Андрей. «Шептицький приїхав на празник, — говорить старий мешканець Хітара Артем Телегій, якого нині доля занесла до Червонограда. — Він приїхав каретою, в яку були впряжені три пари коней. Пам'ятаю, як я ще маленьким кидав йому під ноги квіти. Андрей Шептицький тоді сам правив службу, а 28 священиків співали на хорах».
Однак селяни не лише святкували, а й воювали. Їхня боротьба з новою більшовицькою владою закінчилося трагічно. 1942-го неподалік Хітара розташували вишкільний табір для офіцерського складу УПА. Повстанці мали повну підтримку місцевого населення, і в Хітарі було доволі багато криївок для партизанів. Проте, за словами селян, урешті упівців просто продали. «1947 року з'явився в селі зрадник, — розповів пан Телегій. — „Ціни“ на зраду були тоді чималі, і хтось хотів заробити, адже за кожного вбитого партизана платили 50 тисяч карбованців, за „наводку“ — 25 тисяч. Саме на літнього Спаса більшовики оточили село в три ряди. Це було просто полювання на людей. Жоден партизан не здався, всі погинули — понад сто хлопців. Тих, кого вбивали, згодом вивозили в Славське, складали край болота, засипали вапном і топили. На тому місці тепер спільна могила».
Зв'язковий Артем Телегій мав псевдо «Андрій». Йому вдалося врятуватись, але арештовували його шість разів. Не обійшлося й без катувань — на плечах у чоловіка досі збереглися випалені п'ятикутні зірки. Одного разу, коли перебував в ув'язненні, його ледь не отруїли, та охоронець вчасно попередив про небезпеку. Щодо інших селян, то їхню долю вирішили просто: аби позбавити хлопців із лісу підтримки місцевого населення, все село — 440 родин — за півдня вивезли. Більшість поселили в Сокальському районі, видавши так звані «вовчі паспорти» — документи, згідно з якими вони могли бути лише колгоспниками без жодних прав. Після виселення хати залишилися порожніми, село Хітар практично вимерло.
Однак тільки на певний час. Згодом, у шістдесяті, чимало селян повернулися до рідних домівок. Як стверджують ті, хто повернувся, на Сокальщині вони почувалися чужими, поселили їх у хати, на стінах яких були плями крові вбитих від рук енкавеесників попередніх мешканців. Решта хітарців розкидана по всій Україні. Вони відвідують малу батьківщину щороку на літнього Спаса. Саме в серпні кількість мешканців Хітара зростає вчетверо.

типовий Хітар