Поиск
Анонимная психологическая помощь

Анонимная психологическая помощь

Подписчики: 10 подписчиков
ID: 198488781

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

ps_pomosh_anonimno

Клуб любителей Русской бани. Приглашаем всех любителей попарится! Совместные походы в баню!
Многие считают, что горячая ванна да еще со всякими травами или ароматическими солями может заменить баню. На самом деле это – глубокое заблуждение. Не смотря на то, что горячая ванна и обладает стимулирующим и лечебным действием , до бани ей далеко…
В этом клубе любителей бани мы будем рады обсудить всё, что касается этой прекрасной процедуры: что брать с собой в баню, какие существуют веники и как их заготавливать, какие процедуры в бане полезны, а какие стоит исключить, ну и конечно обсудим бани г. Одессы
Будем рады всем вступающим, кто любит РУССКУЮ БАНЮ и кто ее только начинает узнавать.

Клуб любителей Русской бани

*****БУДИМЛЯ*****. Буди́мля — село в Україні, в Миляцькій сільській територіальній громаді Дубровицького району Рівненської області. Населення становить 653 осіб. Орган місцевого самоврядування — Перебродівська сільська рада.
Село, що знаходиться на відстані 53 км від районного центру м. Дубровиця та 174 км від обласного центру м. Рівне.
Виникло село в 1577 році. За переказами старожилів назва села Будимля походить від вислову мандрівників “будемо тут перебувати”, випадкові прохожі, які шукали місце, де перебути до ранку, так і залишилися жити на місці уже нинішнього села.
Перша письмова згадка про село відноситься до 1855 року (Чертков М. И. Военно-топографическая карта Вволынской губернии. – К. – 1855.).
У 1887 р. коли відбувся російський перепис населення, жителів села, як і всіх жителів Полісся, причислили до білорусів, але звичаї в селі так і залишилися українськими.
У 1915 році в селі Будимля було 7 хат: в більшості це були однокімнатні дерев’яні будівлі з солом’яним або очеретним дахом, з великою пічю в середині.
До1939 року село підпорядковувалось Польщі і відносилося до Столінського району, Пінської області (територія Білорусії)
У 1939 році, з приходом радянської влади, головою сільської ради став Торчило Петро, який загинув під час Другої світової війни. В період Великої Вітчизняної війни село було розгромлено, третина хат спалена. Одним із героїв Великої Вітчизняної війни був місцевий житель Денисевич Іван Гнатович 1927 р.н., який в 2013 році пішов з життя. Під час війни також загинув житель Будимля Міркевич Федот Власович 1916 р.н., що був членом ОУН-УПА, відправлений до концтаборів та засуджений до смерті комуністичним режимом.
Після війни головою сільської ради став Іван Молоток (кличка). 1949 році. В селі збудували ферму, де відгодували корів, коней, телят. В 1977році добудували два великі корівники. Ферма проіснувала до 1992 року.
Після війни в селі почало працювати лісове господарство, яке працює і до нинішнього часу.
В 1959 році село Будимля віднесли до Дубровицького району.
В1966-1967 роках провели світло і підключили деяким сім’ям.
В 80-х роках в селі почали будувати сільський клуб з актовим залом, бібліотекою та фойє для дискотеки. У 1987 році будівництво закінчилося і відбулося урочисте відкриття клубу. В селі були школа, медичний пункт, продуктові та господарчі магазини, церква християн-п’ятидесятників.
Присільська територія Будимля покрита осоковими болотами та лісами. В більшості дерева у лісі – це хвойні: сосна, ялина, а також береза, вільха рідше дуби. Ліси багаті на ягоди: ожина, чорниця, на болотах зустрічаються журавлина. В лісі багато також лікарських рослин, але після аварії на ЧАЕС у 1986 році село потрапило під вплив радіації.
Грунти присільської території складаються з торфяно-болотних масивів, так як територія знаходиться в пониженій частині Полісся, і дерново-підзолистів піщаних грунтів ,в яких знаходяться поклади бурштину.
Ліси тут мають свій тваринний світ: зустрічаються дикі кабани, косулі, заєць-русак, вовк, лисиця, куниця та більш дрібні - лісові миші, полівка сіра, полівка лісова.
У водоймах можна побачить бобра та норку.
В селі Будимля проживає 846 жителів. Межуєт з селами Рокітнянського району. В селі є медичний пункт, дев'ятикласний НВК, культурно-дозвіллєвий комплекс, бібліотека, 4 продуктово-господарчі магазини.

*****БУДИМЛЯ*****

SeVeR. Первоначальный состав
Kos(Косов Сергей)- Соло
Чужой(Бокан Василий)- Ритм
K@tleta(Екатерина Худолей)-Вокал
Ромыч(Субботников Роман)-Басс
гы...в общем история нашей группы....
основана она была в 2006 году в последних числах августа...основателями группы являются КЭШ(Андрей Гречанюк) и SERGIANt(Косов Сергей)...В то время никто ничего не умел(кроме как держать инструмент в руках:-) ) и мы собирались у Коса, пытались сыграть Арию...но ничего как говорится толкового не вышло(((.на некоторый срок группа прекратила свое существование...но осенью того же года Серегой, Романом и Васей была написана первая песня, а через некоторое время и была записана у Коса на хате через акустику и единственную электро-гитару группы.Трэк больше походил на попсу и имел попсовое названиегородоК...ближе к концу года в группу поступило предложение от д.Димы Удодова выступать от лица одной из местных частей и играть в ее клубе...там впервые сел за инструмент наш барабанщик.мы упорно учились и набирались опыта.В начале следующего,2007 года, был создан новый трэк(не без помощи одного солдата Артура из Перми,который отлично владел барабанами и имел о музыке на то время большее представление чем мы,который так же выступал с нами на некоторых концертах,пока наш барабанщик овладевал инструментом и успевал на выступлениях играть на бас гитаре) под названием 5 часов(второе название НЕТ).в начале весны,после нескольких концертов, группа потеряла первую вокалистку(мы не сошлиь во мнениях)...но группа продолжала свое существование, и буквально через несколько недель мы нашли нового Басюку, и пеВичку))) а Роман сел за ударные...потом группа неоднократно меняла свой стильпробуя новые и новые жанры.Но не долго длились наши колебания в музыке,так как нас выгнали из части изза проделок другой группы,которая там играла...долгое время мы не могли найти место для реп,было уже лето...но мы не огорчалиись..надеясь на лучшее весь состав группы(кроме пеВички) устроился на работу в одну из строительных организаций.проработав там месяц,и в конце августа получив доложданую,заработанную непосильным трудом зарплату, группа приобрела собственную Акустическую гитару,Бас гитару,вторую Элуктро,комбики,примочку,ну и всякую мелоч.Осенью был найден гараж Трофа,в котором группа продолжила свое существование)))
В данный момент группа играет в таком сотаве:
Василий =SiD= Бокан - Гитара
Сергей =SERGIANt= Косов - Гитара
Виктория =Vi= Малышева - Вокал
Владимир =VoLo= Сычков - Басс
Роман =RamuL'= Субботников - Ударные

Пузиково. Історія села тісно пов'язана з родоводом сім'ї вихідця із венеціанського двору Василя Петровича Капніста. Він, залишивши маєток у Туреччині, пішов на службу до російського війська у 1711 році під час Прутського походу Петра Першого.
Сенат 15 липня 1743 року видав йому царську грамоту на володіння Манжелією, Обухівкою, Зуївцями, Турбаями, Попівкою. Пізніше він поселив села Ламане, Піски, Миколаївку, Василівку, Пузикове і Бригадирівку. Тож Пузикове засноване Капністом у середині XVIII століття. Василь Капніст у 1737–1750 роках був Миргородським полковником, бригадиром російської армії. Після загибелі у битві при Гросс-Егередорфі 15 серпня 1757 року, під час Семилітньої війни, його володіння були розділені по указу Сената від 21 жовтня 1759 року між синами. Село Пузикове відійшло до Василя Васильовича Капніста (1757–1823) — російського поета, драматурга і громадського діяча.
По духовному заповіту матері у 1830 році Пузикове (237 ревізійних душ) з кінним заводом відійшло до Семена Васильовича Капніста. За ним у 1842 році числилося чотири тисячі десятин землі і 301 ревізійна душа. За власні кошти він у 1842 році заснував у селі однорічну школу. До неї ходили діти селян та ремісників, які мешкали у Пузиковому та навколишніх хуторах.
За переписом 1859 року Пузикове записано як село власницьке («деревня владельческая»), а Куроп'ятники як хутір козачий і входили вони до Пустовійтівської волості Кременчуцького повіту. Тоді в Пузиковому було 127 дворів і проживало 859 жителів, у Куроп'ятниках — 20 дворів і 206 жителів.
У 1876 році графиня Марія Василівна Капніст будує у селі цегельний завод, на якому працювало лише дев'ять чоловік, виробляючи 330 тисяч цеглин у рік. Для випалювання цегли використовували солому.
У наступні роки село розбудовувалося, збільшувалася кількість населення. Вже у 1900 році у Пузиковому налічувалося 197 дворів з населенням 1239 душ. У селі щорічно проводилося три ярмарки, з 1900 року у Пузиковому відкрито земську школу.
Перед початком Першої світової війни у Пузиковому працювали два парових млини з крупорушками.
Радянська влада
У 1917 році під час революційних подій було створено Пузиківська сільська рада. Селяни та ремісники відразу ж розділили між собою майно та землю, які належали поміщикам Капністам.
У 1929 році у Пузиковому, як і по всій Україні, розпочалася масова колективізація. На перших порах у селі організували один колгосп, який потім розділили на три: «Червона зірка», імені Кірова та імені Кагановича.
Цікаво те, що в Пузиковому першим утворився комсомольський осередок, до якого увійшли І. А. Середа, І. Л. Михайлик, А. І. Корецький, О. І. Корецький, І. К. Худієнко, Ф. Т. Шепеленко та інші, а потім через десять років, у 1939 році, — партійна організація.
Голодомор
На сайті Глобинської районної ради вказано, що у Пузиковому під час Голодомору 1932–1933 років померло близько 600 чоловік.
А у Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні вказано, що 21 житель Махнівки та 43 жителі Пузикового загинули від голоду.
Повоєнні часи
Головою післявоєнної сільради був Дем'ян Пилипович Боярко, секретарем сільради з 25 серпня 1945 року була Катерина Терентіївна Іванчик. У 1953 році всі колгоспи об'єдналися в один — колгосп «Прогрес». Тоді пузиківці обрали головою укрупненого господарства Івана Терентійовича Щербака, який обіймав цю посаду, аж до виходу на заслужений відпочинок у 1983 році. З 1983 року головою правління колгоспу було обрано Івана Яковича Шивелу
Незалежність
На основі земельних та майнових паїв пузиківців було створено приватну агрофірму «Прогрес» (нині ТОВ Агрофірма «Пузиківська»)
Населення
Станом на 1 січня 2011 року населення становить 677 жителів, кількість дворів — 312. Кількість населення у селі змінювалась наступним чином.

Пузиково

Р@НЕТКИ. Это фан-клуб создан для Ранеток.Ранетки супер.
Группа «Ранетки» официально существует с 10 августа 2005 года. Состав насчитывает пять молодых девушек, возраст которых на данное время от 16 до 20 лет.
Аня Руднева – гитаристка, бэк-вокал (пишет стихи, которые становятся песнями),
Наташа Щелкова – гитаристка (в основном практикует соло на гитаре),
Лена Третьякова – гитаристка, играет на бас-гитаре и поет бэк-вокалом (в прошлом спортсменка, увлекалась футболом и даже кикбоксингом),
Женя Огурцова – вокал и клавишные инструменты (увлекается сноубордом),
Нюта Байдалетова – вокал и ударные инструменты
Пока в репертуаре группы два альбома под названием Ранетки! и Пришло наше время который вышел в 2006 году и в 2008, три клипа, отснятых на песни под названиями «Она одна», «О тебе» и «Ангелы». 17 марта 2008 года приступил к показу на телеэкранах сериал «Ранетки». Сюжет сериала тесно переплетается с 5 девушками из одной школы, которые увлекаются музыкой!!!Молодежная рок-группа «Ранетки» известна не только своими зажигательными концертами и съемками в одноименном сериале. Девчонки активно участвуют в музыкальной жизни страны. При этом, как и любой начинающей группе, конкурсов и выступлений на разогреве «Ранетки» не избежали, да и не стремились к этому.
Одним из своих достижений «Ранетки» считают выступление на конкурсе молодых исполнителей «Пять звезд» в Сочи. Пусть девчонки и не стали победителями этого музыкального соревнования, но получили массу впечатлений и ни с чем не сравнимый опыт. Сами участницы группы признались, что ужасно волновались перед выступлением, хоть номер тщательно репетировали. Песня «Она одна» была обставлена декорациями детской спальни с массой игрушек и веселых пижам. Однако жюри не оценило такой подход и не поставило нужного количества баллов.
Но девушки еще слишком молоды, чтобы всерьез расстраиваться из-за этого. Тем более у них есть масса поклонников, среди которых «Ранетки» пользуются просто сумасшедшим успехом. Поэтому в Сочи девчонки загорали, купались, знакомились со знаменитостями. В частности они были замечены в общении с братьями Гримм и в «объятиях» Иосифа Кобзона.
Еще одним заметным событием для «Ранеток» стало выступление на фестивале «Эммаус». Здесь произошло знакомство с панк-группой «Тараканы». Сид и его музыканты были поражены энергетикой девчонок и даже пригласили их на запись своего альбома и просили выступить на своих концертах.
А во всем остальном, помимо звездной жизни, концертов и гастролей, «Ранетки» остаются обычными девчонками. У них есть свои увлечения, интересы и даже талисманы. Например, каждая из участниц группы носит на пальце кольцо с изображением яблока. А на каждом концерте их сопровождает игрушечный бобер, приносящий удачу. В то же время по сравнению с ровесницами «Ранетки» имеют целый ряд преимуществ. Так, в свое время им удалось избавиться от походов в школу, которую все участницы без исключения считают злом. Юные рокерши перешли на экстернат и были неимоверно счастливы. Конечно, от съемок, интервью и нехватки времени девочки устают, но великосветской привычки жаловаться на жизнь пока не приобрели.